Досить часто я чую від батьків, особливо від мам: «Моя дитина постійно хворіє».
І кожного разу я пояснюю — частина цієї проблеми криється не у фізіології, а у словах, які дитина чує щодня.
Багато мам, самі того не усвідомлюючи, програмують своїх дітей на вразливість:
-
«Не виходь надвір, там холодно — застудишся»
-
«У тебе нежить, залишайся вдома, бо захворієш»
-
«Одягнись тепліше, інакше зляжеш з температурою»
Такі фрази звучать ніби турбота, але насправді вони створюють у підсвідомості дитини установку: «Я слабкий, я легко хворію».
Чому так відбувається? Іноді це пов’язано з надмірним бажанням мами все контролювати. В інших випадках — з власним дитячим досвідом, коли жінка недоотримала тепла й турботи, і тепер намагається компенсувати це у спілкуванні з власною дитиною.
Але є й інший шлях. Замініть звичні тривожні фрази на підтримуючі:
-
«Ти у мене сильний/сильна»
-
«У тебе міцний і здоровий організм»
-
«Я вірю в твою силу»
Таким чином ви формуєте в дитини іншу картину світу: замість очікування хвороб — відчуття внутрішньої стійкості та здоров’я.
Важливий момент: це не одноразова дія. Слова працюють тільки тоді, коли вони звучать регулярно, стають звичкою і для вас, і для дитини.
Можу поділитися прикладом із практики. Декілька мам, з якими я працюю, мали дітей із діагнозом затримки розвитку. Завдяки послідовній роботі, вірі у здоров’я та потенціал своїх дітей — вони вже зрівнялися зі своїми однолітками. І головна заслуга тут саме мам, які замінили тривогу на підтримку.
До речі, цей принцип діє і навпаки: надмірна опіка дітей над батьками може формувати у дорослих залежність і слабкість.